Практика

Перелік хвороб придатний до служби тилу

З 4 травня 2024 року було замінено висновок ВЛК непридатний до військової служби в мирний час, непридатний у воєнний на новий висновок - Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони (придатний до служби тилу).Відповідно до критеріїв військовозобовʼязані та військовослужбовці за наявності певних захворювань можуть розраховувати на отримання такої постанови ВЛК.
Отримати висновок ВЛК про придатність до служби тилу можна за наступними захворюваннями:
  • усі форми туберкульозу легень, респіраторної системи після успішного лікування, внаслідок чого досягнуто клініко-рентгенологічне одужання на тлі лікування чи спонтанне (зникнення симптомів інтоксикації, припинення бактеріовиділення, загоєння порожнин розпаду, розсмоктування інфільтрації в легенях та резорбція рідини в плевральних порожнинах тощо);
  • порожнини розпаду, трансформовані внаслідок лікування в тонкостінні кістоподібні порожнини (загоєння каверн за відкритим типом);
  • великі залишкові зміни в легенях, плеврі, які супроводжуються помірними порушеннями ФЗД;
  • стани та наслідки хірургічного лікування органів дихання, які супроводжуються помірними порушеннями ФЗД;
  • залишкові зміни або наслідки перенесеного туберкульозу органів статевої системи;
  • стани та наслідки після хірургічного лікування туберкульозу нирок та сечовивідних шляхів з помірними порушеннями функцій нирок та сечовипускання;
  • стани та наслідки після хірургічного лікування туберкульозу інших органів з помірними порушеннями функцій;
  • великі залишкові зміни в легенях, плеврі, які супроводжуються незначними порушеннями функції зовнішнього дихання або без них;
  • наслідки хірургічного лікування, які супроводжуються незначними порушеннями функції зовнішнього дихання або без них;
  • туберкульоз позалегеневої локалізації після успішно завершеного лікування;
  • хронічні вірусні гепатити зі стійкою (впродовж щонайменше одного місяця) помірною цитолітичною активністю - підвищення АЛТ < 10 ВМН та з помірним порушенням функцій печінки (наявність щонайменше двох з наведених показників: загальний білок ≤65 г/л чи альбумін ≤29,3 г/л, загальний білірубін до 50 мкмоль/л, протромбіновий індекс ≤70 %);
  • захворювання, що входять до переліку нозологій клінічної стадії I-IV, з рівнем CD4 200-499 кл/мкл;
  • рубці після радикального лікування злоякісних пухлин нижньої губи та шкіри;
  • плоскоклітинний рак шкіри після радикального лікування;
  • наслідки протипухлинного лікування (хірургічного, цитостатичного або променевого);
  • лімфома Ходжкіна (С81) та фолікулярні неходжкінські лімфоми (С82) у I-II стадіях при досягненні ремісії (доброї відповіді) після проведення терапії першої лінії (хіміотерапія, таргетна терапія, імунотерапія, променева терапія тощо); хронічна мієлолейкемія (С92.1) у хронічній фазі на тлі лікування інгібіторами тирозинкінази; есенціальна тромбоцитемія без тромбогеморагічних ускладнень (D47.3);
  • злоякісні новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених їм тканин (С81-С96), справжня поліцитемія (D45) та інші новоутворення невизначеного чи невідомого характеру лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин (D47) в початкових стадіях, які не потребують, згідно з діючими клінічними протоколами, проведення специфічного лікування, спрямованого на зменшення, стримання або припинення пухлинного росту новоутворення (оперативне лікування, цитостатична хіміотерапія, таргетна терапія, імунотерапія, променева терапія тощо) в початковій стадії захворювання;
  • злоякісні новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених їм тканин (С81-С96), та інші новоутворення невизначеного чи невідомого характеру лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин (D47), які не потребують, згідно з діючими клінічними протоколами, проведення специфічного лікування, спрямованого на зменшення, стримання або припинення пухлинного росту новоутворення (оперативне лікування, цитостатична хіміотерапія, таргетна терапія, імунотерапія, променева терапія тощо) при всіх стадіях захворювання;
  • мієлодиспластичний синдром: рефрактерна анемія (D46.0 та D46.1) з рівнем гемоглобіну більше 110 г/л, який не потребує проведення трансфузій еритроцитарної маси;
  • справжня поліцитемія (D45), що потребує або потребувала (згідно з діючими клінічними протоколами) проведення ексфузій крові не частіше, ніж 2 курси лікування на рік;

Новоутворення:
  • шкіри, підшкірних тканин, кровоносних або лімфатичних судин, що ускладнюють носіння військової форми одягу, взуття або спорядження;
  • центральної або периферичної нервової системи, при якій порушення функцій виражені помірно і перебіг якої характеризується повільним протягом тривалого часу (1-2 роки) наростанням симптомів (незначна гіпотрофія м’язів, легкі розлади чутливості тощо);
  • гіпофіза з лабораторно підтвердженими гормональними зрушеннями без клінічних проявів;
  • наднирників з лабораторно підтвердженими гормональними зрушеннями без клінічних проявів;
  • середостіння з порушеннями функцій органів;
  • бронхолегеневого апарату з клінічними проявами;
  • органів травлення без занепаду вгодованості;
  • множинні кісти або гемангіоми печінки, що займають менше 30 % об’єму органу або розмірами менше 5 см;
  • папіломи сечового міхура з помірними та незначними дизуричними явищами;
  • рецидивні дермоїдні куприкові кісти після радикального хірургічного лікування або у разі відмови від нього.
  • дисплазія або атипова гіперплазія молочної залози;
  • міома матки при розмірах, що відповідають 12-тижневій і більше вагітності і супроводжуються кровотечами, що призводять до анемії, а також наявність субмукозних або субсерозних вузлів з порушенням їх кровопостачання, швидким ростом (збільшення пухлини до розмірів, що відповідають більш як 5-тижневій вагітності, за рік);
  • залозисто-кістозна гіперплазія, поліпоз, аденоматоз ендометрія;
  • ерозія або дисплазія шийки матки;
  • поліпи цервікального каналу;
  • кісти бартолінової залози, крауроз вульви, кісти та фіброми піхви, що порушують функцію.
  • набуті гемолітичні анемії (D59) та інші анемії (D64) в стадії повної клініко-гематологічної ремісії після проведення оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення гемолізу, якщо з моменту досягнення ремісії пройшло менше 5 років;
  • ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (D69.3) в стадії повної клініко-гематологічної ремісії після проведеного оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення імунного руйнування тромбоцитів, якщо з моменту досягнення ремісії пройшло менше 5 років;
  • набутий дефіцит факторів згортання (D68.4) або інші порушення згортання крові (D68.8, D68.9), клінічний перебіг яких тривав більше 1 місяця і потребував специфічного гемостазіологічного лікування;
  • спадкові порушення функціональної здатності тромбоцитів (якісні дефекти тромбоцитів) (D69.1) з наявністю лабораторних порушень функціональної здатності тромбоцитів та об’єктивно підтверджених проявів геморагічного синдрому, які не потребують стаціонарного лікування.
  • цукровий діабет середньої тяжкості: наявність ускладнень (непроліферативна стадія ретинопатії, дистальна нейропатія з больовим синдромом, мікро- та макроангіопатія), яка потребує застосування до 60 одиниць інсуліну на добу для компенсації вуглеводного обміну або пероральних цукрознижуючих препаратів;
  • тиреотоксикоз середнього ступеня тяжкості (зниження ваги тіла більше 20 % початкової, тахікардія до 120 ударів на хвилину, характерні очні симптоми);
  • захворювання щитоподібної залози з гіпотиреозом середнього ступеня тяжкості, що потребує призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні від 75 до 124 мкг на добу;
  • аліментарне ожиріння III ступеня.
  • помірно виражені або повторні психотичні чи афективні стани із сприятливим перебігом за психоорганічним типом (астенічний варіант, експлозивний варіант психоорганічного синдрому), або призводять до патологічних змін особистості за органічним типом з проявами вираженого стійкого (до 2 місяців) астенічного стану (церебрастенії), а також неврозоподібним або психопатоподібним синдромом внаслідок органічного захворювання або ураження головного мозку.
  • психічні та поведінкові розлади, зумовлені зловживанням психоактивними речовинами, при синдромі залежності з помірними або незначними психічними розладами та збереження критичного ставлення до свого стану і поведінки;
  • острий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії, тільки легкі форми біполярних афективних розладів (розладів настрою) з нечастими нападами та довгими (не менше 2 років) проміжками повного психічного здоров’я, транзиторні психотичні розлади (виключено екзогенно-токсичний генез порушень).
  • легка розумова відсталість з мінімальними поведінковими порушеннями або їх відсутністю. У разі встановлення цього діагнозу, особливо у випадках, коли дані лікарського обстеження не відповідають іншим даним, що характеризують поведінку оглянутого в побуті, на виробництві, у підрозділі тощо, стаціонарне обстеження обов’язкове.
  • хвороби, перебіг яких характеризується повільним (протягом 1-2 років) прогресуванням симптомів (повільно прогресуюча сірінгомієлія з вираженою атрофією м’язів та помірним розладом чутливості, краніостеноз із синдромом внутрішньочерепної гіпертензії тощо) при помірному порушенні функції.
  • епілепсія без психічних розладів з нечастими нападами (менше 3 разів на рік);
  • деякі форми невральної аміотрофії зі сприятливим перебігом (синдром Руссі-Леві), хвороби периферичних нервів та сплетінь, при яких помірно порушена основна функція; стійкий параліч мімічних м’язів, порушення функцій кінцівок тощо. До цього пункту належать хронічні радикулопатії з рецидивами, плексопатії, невропатії, що супроводжуються в період загострення вимушеним положенням тулуба, болем вздовж нервів тощо та потребують тривалого стаціонарного і амбулаторного лікування протягом 2 місяців.
  • птоз вродженого або набутого характеру, у разі якого верхня повіка прикриває половину зіниці на одному оці або менше однієї третини зіниці на обох очах без напруження лобного м’яза;
  • хронічні кон’юнктивіти з гіпертрофією та різко вираженою інфільтрацією тканини з загостреннями не менше двох разів на рік при безуспішному стаціонарному лікуванні;
  • рецидиви крилоподібної пліви рогівки після безуспішного повторного хірургічного лікування та при прогресуючому порушенні функції ока;
  • рецидивуючі, помірно виражені блефарити.
  • кератоконус II стадії на одному або обох очах, кератоконус III або IV стадії на одному оці;
  • кератоглобус, афакія, вивих та підвивих кришталика;
  • артифакія після операцій виконаних не методом ультразвукової факоемульсифікації та імплантацією інтраокулярних лінз з розміщенням не в капсульному мішку на одному або обох очах;
  • короткозорість обох очей в одному з меридіанів більш як 3,0 дптр за наявності дегенеративно-дистрофічних змін на очному дні (периферичні розриви сітківки без відшарування сітківки, крайова дегенерація сітківки, множинні хоріоретинальні вогнища, задня стафілома тощо) при помірному зниженні зорових функцій;
  • атрофія зорового нерва при помірному зниженні зорових функцій;
  • периферичні розриви сітківки без відшарування сітківки.
  • ороткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному із меридіанів більше 6,0 дптр і до 12,0 дптр або астигматизм будь-якого виду з різницею рефракції у двох головних меридіанах більше 3,0 дптр
  • гострота зору обох очей з корекцією до 0,5; гострота зору одного ока з корекцією вище 0,5 при гостроті зору другого ока з корекцією до 0,2;
  • двобічна тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65-80 дБ);
  • усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН IIА стадії.
  • стан після перенесеного інфекційного ендокардиту за умови, якщо після проведення лікування відсутня активність процесу, вегетації, оперативне лікування успішне (крім встановлення механічного протезу клапана), регургітація на клапані після лікування не вище I ступеня, СН не вище I ступеня;
  • шлуночкові тахікардії (пробіжки 3-5 комплексів) без структурних змін серця;
  • ізольовані набуті вади аортального або трикуспідального клапанів (з легким стенозом або недостатністю з регургітацією 2 ступеня);
  • набуті вади (недостатність) мітрального клапана або клапана легеневої артерії, які супроводжуються регургітацією 2 ступеня або за наявності легеневої гіпертензії 2 ступеня;
  • хронічний (рецидивний два рази або більше протягом року) або прогресуючий перебіг запальних уражень міокарда, перикарда, перикардіального випоту;
  • надшлуночкові тахікардії;
  • фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі;
  • стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла, який належить до пункту «а»);
  • синдром передчасного збудження шлуночків (преекситації) - Вольфа - Паркінсона - Уайта (синдром WPW), синдром укороченого інтервалу P–R(Q) - Клерка - Леві - Критеско (CLC) або Лауна - Ганонга - Левіна (LGL) за наявності пароксизмальних порушень ритму;
  • набутий синдром подовженого інтервалу Q-T без пароксизмів ШТ;
  • парасистолія;
  • стійка шлуночкова, надшлуночкова екстрасистолія: часта (більше 40/год), алоритмія, поліморфна, парна або рання;
  • двопучкові блокади серця, стійкі за наявності QRS ≥ 0,12 cекунд;
  • безсимптомна AV-блокада II ступеня I типу або СА блокада II ступеня з тривалістю більше 2000 мс;
  • блокада ніжок пучка Гіса, в поєднанні з АV-блокадами і клінічною симптоматикою;
  • стан після поодинокого епізоду не масивної тромбоемболії легеневої артерії (обструкція <30 % судинного русла легень, відсутність клінічних ознак, вказаних у пункті «а») без розвитку посттромбоемболічної легеневої гіпертензії II стадії та вище за умови ліквідації причини розвитку ТЕЛА;
  • наслідки оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) без рецидивуючих порушень ритму та провідності або за наявності СН I стадії;
  • гіпертонічна хвороба III стадії за наявності асоційованих станів, без тяжких незворотніх структурних уражень органів-мішеней;
  • симптоматичні артеріальні гіпертензії з підвищенням артеріального тиску до 2-3 ступеня;

Асоційовані клінічні стани:
  • транзиторна ішемічна атака, гостра гіпертензивна енцефалопатія;
  • персистуюча та пароксизмальна форма фібриляції передсердь;
  • протеїнурія більше 300 мг за добу.
  • стенокардія напруги II функціонального класу;
  • вазоспастична стенокардія;
  • надшлуночкові тахікардії;
  • фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі;
  • стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла);
  • набутий синдром подовженого інтервалу Q-T без синкопальних станів;
  • стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій;
  • безбольова ішемія міокарда, яка виникає при навантаженні до 75-100 Вт;
  • дифузний кардіосклероз після дрібновогнищевого інфаркту міокарда, що супроводжується порушеннями серцевого ритму та провідності, серцевою недостатністю або стенокардією;
  • стійка шлуночкова екстрасистолія: часта (більше 40/год), алоритмія, поліморфна, парна або рання;
  • парасистолія;
  • двопучкові блокади серця, стійкі, за наявності QRS ≥ 0,12 секунд;
  • безсимптомна AV-блокада II ступеня I типу;
  • блокада ніжок пучка Гіса, в поєднанні з AV-блокадами і клінічною симптоматикою.
  • помірно виражені випадіння функцій нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спінального кровообігу, а також при дисциркуляторній енцефалопатії II стадії на фоні церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету (легкий геміпарез, монопарез, тетрапарез, парапарез, аміостатичний синдром, пірамідна недостатність, дискоординаторні розлади, церебрастенічний синдром);
  • наявність аневризм, артеріовенозних мальформацій судин головного та спинного мозку, які виявлені без порушення мозкового кровообігу за неможливості оперативного лікування або відмови від нього.
  • стеноз до 55 % брахіоцефальних артерій відносно здорової ділянки артерії з наявністю гіперехогенної стабільної бляшки;
  • поранення та атеросклероз брахіоцефальних артерій без, та з незначним порушенням кровообігу;
  • облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт і атеросклероз судин нижніх кінцівок I-II А стадії (переміжна кульгавість, яка виникає на відстані більше 200 м) згідно модифікованої клінічної класифікації Fontaine (Second European Consensus Document, 1991), з незначним та без порушення кровообігу;
  • варикозна хвороба нижніх кінцівок з ознаками венозної недостатності, з незначним та без порушення кровообігу, що відповідають C1-C3 (згідно Міжнародної клінічної класифікації СЕАР від 2004 року з доповненнями F. Lurie та M. Passman 2020 року, а саме набряклість стоп та гомілок, яка зникає повністю за час нічного відпочинку, свербіння, телеангіоектазії та ратикулярні вени);
  • слоновість I-II ступеня;
  • варикозне розширення вен сім’яного канатика I-II стадії;
  • наслідки реконструктивних операцій на периферичних судинах з приводу поранень та захворювань (стегнова, підколінна артерія та вена, задня та передня артерії гомілки та глибокі вени гомілки, пахвинна, плечова артерія та вена, променева та ліктьова артерія, глибокі вени передпліччя) за відсутності або наявності незначного порушення кровообігу і без прогресуючого перебігу захворювання.
  • належить персистуюча бронхіальна астма, щодо якої вдалося досягти часткового контролю над симптомами на 4-5 кроці терапії.
  • аномалії прикусу 2-3 ступенів з роз’єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60 % за М.Г. Агаповим;
  • хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями;
  • актиномікоз щелепно-лицевої ділянки із задовільними результатами лікування.
  • хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів.
  • ГЕРХ з виразковим езофагітом, з позастравохідними проявами, що потребує повторного тривалого стаціонарного лікування (два та більше разів на рік), з помірним порушенням функції травлення, стравохід Баррета. ГЕРХ повинна бути підтверджена ендоскопічним та/або рентгенологічним дослідженнями (обов’язково в горизонтальному положенні);
  • дивертикул стравоходу великих розмірів (більше 2 см), що погано спорожнюється і супроводжується дисфагією та не потребує хірургічного лікування, або множинні дивертикули (>2) стравоходу та шлунку, дивертикул з явищами дивертикуліту;
  • дивертикулярна хвороба кишечнику; часто рецидивні (більше 2 разів на рік);
  • наслідки резекції тонкої або товстої кишки з незначними проявами демпінг-синдрому;
  • спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування (спайковий процес повинен бути підтверджений даними рентгенологічного дослідження або хірургічного лікування);
  • дивертикули стравоходу з клінічними проявами, що не потребують хірургічного лікування;
  • рубцеві звуження та нервово-м’язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;
  • хвороби стравоходу, кишечнику, спайкова хвороба з незначним порушенням функцій;
  • ГЕРХ з виразковим езофагітом та нечастими загостреннями;
  • випадіння прямої кишки при фізичному навантаженні (I-II стадія);
  • недостатність сфінктера заднього проходу I, II ступеню;
  • випадіння прямої кишки при дефекації (I стадія);
  • недостатність сфінктера заднього проходу I ступеню;
  • хронічний парапроктит з частими (два рази і більше на рік) загостреннями.
  • хронічний парапроктит, що протікає з нечастими загостреннями без утворення зовнішнього свища.
  • виразкова хвороба з виразками, що довго не рубцюються (з локалізацією в шлунку протягом трьох місяців і більше, з локалізацією в дванадцятипалій кишці протягом двох місяців і більше);
  • виразкова хвороба з частими (два рази і більше на рік) рецидивами виразки, що потребують тривалого стаціонарного лікування (більше двох тижнів);
  • виразкова хвороба з гігантськими (3 см і більше в шлунку або 2 см і більше у дванадцятипалій кишці) виразками;
  • виразкова хвороба дванадцятипалої кишки із позацибулинною локалізацією виразки;
  • виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки з множинними (дві та більше) виразками за останні 5 років.
  • виразкова хвороба, ускладнена кровотечею з розвитком постгеморагічної анемії (лікована консервативно) або перфорацією (протягом 5 років після зазначених ускладнень);
  • виразкова хвороба, ускладнена грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки при помірних порушеннях евакуаторно-моторної функції. Грубою деформацією дванадцятипалої кишки вважається деформація, яка виявляється при повноцінно виконаній дуоденографії в умовах штучної гіпотонії, що супроводжується сповільненою евакуацією (затримка контрастної речовини в шлунку більше 2 годин);
  • наслідки стовбурової або селективної ваготомії, резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу без ускладнень;
  • хронічні гепатити (крім вірусних) з частими загостреннями (більше 2 разів на рік) з помірним порушенням функцій (помірною активністю з підвищенням показників трансаміназ у 5-10 разів), минучою гострою печінковою недостатністю, жовтяницею) при задовільних результатах лікування при контрольному обстеженні в терміни до 3 місяців;
  • наслідки лікування панкреатиту з виходом у псевдокісту підшлункової залози;
  • стан після сегментарної або атипової резекції печінки.
  • жовчокам’яна хвороба, холестероз жовчного міхура, що супроводжуються частими загостреннями (більше 2 разів на рік) хронічного холециститу, холангіту та панкреатиту, при відмові від хірургічного лікування.

  • деформуючий артроз в одному з великих суглобів II стадії (ширина суглобової щілини на рентгенограмі - 2-4 мм) з больовим синдромом;
  • остеомієліт (у тому числі і первинно хронічний) з щорічними загостреннями;
  • стійкі контрактури одного з великих суглобів з помірним обмеженням обсягу рухів;
  • звичні (3 та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю (розхитаністю) або рецидивним синовіїтом суглоба та супроводжуються помірною гіпотрофією м’язів кінцівки.
  • плоскостопість 3-го ступеня; відсутність частини стопи на будь-якому її рівні; відсутність, зведення або нерухливість усіх пальців на рівні основних фаланг на обох стопах з їх кігтистою або молоточкоподібною деформацією.
  • посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п’яткової кістки зі зменшенням кута Беллера більше 10°) з артрозом у суглобах передплесни.
  • остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня за рестриктивним типом;
  • інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (1 раз на рік та рідше);
  • поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень та полірадикулярним синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два та більше разів на рік) стаціонарних лікувань;
  • спондилолізний спондилолістез II ступеня (зміщення на половину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом.
  • стан після видалення міжхребцевого диска (для обстежуваних за графою I Розкладу хвороб).
  • хронічні захворювання нирок з помірними порушеннями їх парціальних функцій з ХНН 0-1 ступеня або ХХН III стадії. Помірним порушенням функції нирок вважається: наявність сечового синдрому (стійка еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія), стійке зниження відносної густини сечі за пробою Зимницького, зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30 % норми, на видільних урограмах поява контрасту пізніше 20 хвилин.
  • cечокам’яна хвороба з частими (2 та більше разів на рік) нападами ниркової коліки, самостійним відходженням камінців та значним чи помірним порушенням функцій нирок;
  • нефункціонуюча нирка або відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, без порушень функцій другої нирки;
  • двобічний нефроптоз II стадії з стійким больовим синдромом, вторинним двобічним пієлонефритом з частими загостреннями (2 та більше разів на рік, що потребують стаціонарного лікування), або вазоренальною гіпертензією;
  • однобічний нефроптоз III стадії;
  • тазова дистопія нирок з помірними порушеннями функцій;
  • склероз шийки сечового міхура при вторинних однобічних змінах сечовидільної системи (односторонній гідроуретер, гідронефроз, вторинний пієлонефрит тощо);
  • стриктура уретри, яка вимагає бужування не більше 2 разів на рік при задовільних результатах лікування.
  • доброякісна гіперплазія передміхурової залози II стадії з помірним порушенням сечовиділення;
  • рецидивна (після повторного хірургічного лікування) одностороння або двостороння водянка яєчка або сім’яного канатика.
  • захворювання молочної залози з поширеними двосторонніми змінами або односторонніми змінами у молочних залозах та частими загостреннями.
  • хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів з помірними клінічними проявами, частими (2 рази на рік) загостреннями.
  • ендометріоз з помірними клінічними проявами та тимчасовим ефектом від консервативного лікування;
  • опущення жіночих статевих органів. Опущенням матки та піхви вважається такий стан, коли при потугах статева щілина розкривається і з’являється шийка матки або передня чи задня стінка піхви, але не виходить за її межі. При опущенні статевих органів, ускладнених нетриманням сечі, медичний огляд проводиться за пунктами «а» чи «б» залежно від результатів лікування. Дистопія матки без порушення функції не є підставою для застосування цієї статті та не перешкоджає проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ;
  • дисплазія шийки матки тяжкого ступеня;
  • порушення оваріально-менструальної функції з помірними клінічними проявами, що проявляється олігоменореєю, аменореєю (не постопераційною), у тому числі при синдромі Штейна - Левенталя.
  • вроджені вади серця із СН I стадії;
  • незарощення баталової протоки;
  • відсутність однієї або двох вушних раковин або їх виражені деформації;
  • деформації таза з помірним обмеженням рухів у кульшових суглобах;
  • природжені фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози тощо) з незначною деформацією грудної клітки та помірним порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня за рестриктивним типом;
  • відсутність однієї нирки (або її функцій) з нормальною функцією нирки, яка залишилася;
  • полікістоз, дисплазії, подвоєння нирок та їх елементів, підковоподібна нирка, аномалії сечоводів або сечового міхура з помірними порушеннями функцій нирок;
  • калиткова або промежинна гіпоспадія;
  • варусна деформація шийки стегнової кістки з укороченням ноги від 2 до 5 см;
  • варусне викривлення ніг, якщо відстань між виступами внутрішніх виростків стегнових кісток - від 12 до 20 см, або вальгусне викривлення, якщо відстань між внутрішніми кісточками гомілок - від 12 до 15 см;
  • іхтіоз рецесивний.
  • дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см-2, заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
  • дефект кісток склепіння черепа до 8 см-2, не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
  • дефекти та деформації кісток щелепно-лицевої ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами;
  • наслідки травм головного мозку, за яких осередкові симптоми та розлади функцій не досягають ступеня вираженості, передбаченого пунктом «а»;
  • паралічі мімічних м’язів внаслідок ушкодження основного стовбура або великих гілок черепних нервів;
  • наслідки перелому основи черепа;
  • ураження черепно-мозкових нервів з помірними порушеннями функцій;
  • порушення діяльності ЦНС, які призводять до помірних розладів сенсорних систем (порушення слуху, зору, нюху, смаку, відчуття рівноваги), голосоутворення і мовлення;
  • наслідки травматичних пошкоджень горла, трахеї, гортані у вигляді стійкого утруднення голосоутворення (захриплість, зниження гучності голосу) або стійке утруднення дихання з помірним порушенням функції зовнішнього дихання;
  • наслідки травматичного пошкодження спинного мозку, за яких у неврологічному статусі виявляються незначні розлади рухових або чутливих функцій у поєднанні з вегетосудинною нестійкістю;
  • наслідки пошкоджень нервів, нервових корінців та сплетінь, за яких функція кінцівки незначно порушується.
  • наслідки поранень і травм органів грудної, черевної порожнин, органів, розташованих позаочеревинно, органів таза з незначними порушеннями функцій органів та систем;
  • стани після видалення селезінки, частини легені, резекції частки нирки.
  • наслідки центрального вивиху стегнової кістки з помірними порушеннями функцій кінцівки;
  • наслідки перелому шийки стегна при незадовільних результатах лікування;
  • укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 5 до 8 см включно або нижньої кінцівки - від 2 до 5 см включно;
  • стан після перенесених глибоких опіків від 10 до 20 % площі шкіри тіла;
  • стан після перенесеної гострої променевої хвороби після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування;
  • незначні стійкі зміни у функціях органів і систем як наслідок перенесених гострих отруєнь бойовими отруйними речовинами (БОР), компонентами ракетного палива (КРП) після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування;

Допомога адвоката з медичного права

Якщо ви стикаєтеся з питаннями щодо точного визначення вашого ступеня придатності до військової служби та бажаєте отримати професійну консультацію та допомогу у встановленні ступеня придатності за новими вимога, ви можете звернутися до адвоката з медичного права.

Адвокат, спеціалізований у медичному праві, зможе ретельно перевірити вашу медичну документацію, а також оцінити всі обставини, що впливають на вашу придатність до військової служби. Він надасть вам професійні поради та допоможе в захисті ваших прав.

Не зволікайте з цим важливим питанням. Звертайтеся до адвоката з медичного права, щоб мати повну інформацію та захистити свої права в ТЦК.
Замовити визначення Вашого попереднього ступеню придатності на ВЛК у медичного спеціаліста INSEININ просто надіславши нам ваші скани або фото медичних документів чи діагнозів.

Для отримання консультації стосовно визначення ступеню придатності чи проконсультуватись з інших питань призову та військової служби можна звернувшись за номерами +380 97 507 06 53 або +380 93 228 01 24

🔐Напишіть нам на:

📝Чи залишайте форму зворотнього звʼязку — ЗВОРОТНІЙ ДЗВІНОК

👍 Також ви можете РОЗРАХУВАТИ ВАРТІСТЬ ПОСЛУГИ
2024-09-26 11:12