Кримінальна відповідальність за кіберзлочинність в Україні

Ця стаття розглядає актуальні виклики у сфері кіберзлочинності та кримінальної відповідальності в Україні, а також роль юридичних компаній у захисті клієнтів

З розвитком інформаційних технологій та всеосяжним розповсюдженням Інтернету, кіберзлочинність стає одним з найактуальніших викликів для сучасного суспільства. Україна не є винятком, країна переживає зростання кібератак та злочинів, пов'язаних з ними.

Зростання числа кіберзлочинів вимагає активізації дій правоохоронних органів, розробки нових законодавчих актів та впровадження ефективних механізмів протидії цим злочинам.

Найпопулярнішими є випадки:

• кібератак на критичну інфраструктуру,
• шахрайства в інтернет-банкінгу,
• викрадення та використання персональних даних.

В Україні діє цілий ряд норм відповідальність за котрі передбачає Кримінальний кодекс України, так Розділом XVI Кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, який визначає кримінальну відповідальність за кіберзлочини, а саме:

Стаття 361. Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.

Стаття 361-1. Створення з метою протиправного використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут.

Стаття 361-2. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації

Стаття 362. Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї

Стаття 363. Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється

Стаття 363-1. Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв'язку

Однак, законодавство потребує постійного вдосконалення, оскільки злочинці швидко адаптуються до змін, а інформаційні технології розвиваються експоненційно.


Це ставить підвищені вимоги до адвокатів юридичних компаній, що надають послуги у сфері представництва та зихисту у злочинах повʼязаних з кіберзлочинністю. Для цього юридичні компанії повинні володіти актуальними знаннями в галузі інформаційних технологій, кібербезпеки та законодавчих аспектів кіберзлочинів.


Один зі способів протидії кіберзлочинності - розробка ефективних стратегій кібербезпеки для клієнтів.

Юридичні компанії можуть допомогти своїм клієнтам розробити комплексний план безпеки, що включає заходи щодо захисту інформації, попередження кібератак та мінімізації можливих наслідків злочинів. Такі плани мають передбачати проведення регулярних аудитів, моніторингу та аналізу систем безпеки, а також навчання персоналу з питань кібергігієни.

Крім того, юридичні компанії можуть співпрацювати з правоохоронними органами та іншими зацікавленими сторонами для створення сприятливого середовища для обміну інформацією та знань про кіберзлочини.