Процедура визнання статуту чи його частин недійсними

Процедура визнання статуту чи його частин недійсними

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Отже, за змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту, який за змістом частини другої статті 20 ГК України може бути визнаний недійсним, якщо його положення суперечать законодавству.

Процедура визнання статуту чи його частин недійсними - це правовий механізм, за допомогою якого суд чи інша компетентна установа може визнати, що певний статут (або його окремі положення) є недійсними з різних причин, таких як порушення законодавства, неправомірні умови, недостатнє погодження між сторонами тощо. Така процедура може відбуватися за позовом зацікавленої сторони чи за власною ініціативою суду, залежно від юрисдикції та конкретних обставин справи.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів особи (вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду 24 листопада 2022 року у cправі № 914/343/22).

У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються. При цьому задоволення позовних вимог судом не повинно порушувати прав інших осіб (постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 916/3828/20, від18.05.2022 у справі №910/17657/20).