Поділ майна подружжя за законодавством України
Поділ майна подружжя – це складний юридичний процес, який виникає при розлученні чи розводі подружжя та передбачає розподіл спільного майна між обома сторонами. Українське законодавство містить спеціальні норми, які регулюють цей процес. Розглянемо основні аспекти поділу майна подружжя за законодавством України.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить: дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом: поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Частинами 1,2ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
!* При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо.
Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Поділ майна подружжя – це складний юридичний процес, який виникає при розлученні чи розводі подружжя та передбачає розподіл спільного майна між обома сторонами. Українське законодавство містить спеціальні норми, які регулюють цей процес. Розглянемо основні аспекти поділу майна подружжя за законодавством України.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить: дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом: поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Частинами 1,2ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
!* При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо.
Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Вирішення питання вартості майна?
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Відповідно до п.30постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.
Якщо подружжя під час шлюбу купило квартиру кому і в якій частці вона дістанеться?
Дана квартира відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільну квартиру на дві рівні частини, визнавши за позивачем право приватної власності на нерухоме майно 1/2 частину квартири.
ПІДСУМОВУЮЧИ
1. Майно, яке підлягає поділу:
Закон України визначає, що до спільного майна подружжя належать майнові права та обов'язки, що виникають з подружнього договору, а також майно, набуте під час шлюбу. Це може включати в себе нерухомість, рухоме майно, гроші на банківських рахунках, фінансові цінності, автомобілі, дорогоцінні метали, інші матеріальні активи, а також права на спільне користування житлом та іншим майном.
2. Розподіл майна при розлученні:
При розлученні чи розводі подружжя, майно, яке вважається спільним, підлягає поділу. Зазвичай це означає, що кожна зі сторін отримує певну частку спільного майна. Поділ майна може бути проведений на основі домовленості сторін або рішенням суду.
3. Домовленість сторін:
Сторони можуть досягти домовленості щодо поділу майна поза судовим порядком. Вони можуть укласти угоду про поділ майна, в якій визначають, яка частина майна належить кожній із них. Домовленість сторін повинна бути засвідчена нотаріально і відповідати вимогам законодавства.
4. Судовий поділ майна:
Якщо сторони не можуть досягти домовленості щодо поділу майна, справа може бути розглянута судом. Суд приймає рішення щодо поділу майна на основі законодавства та принципу справедливості. Враховуючи конкретні обставини справи, суд може вирішити, яка частина майна належить кожній із сторін.
5. Поділ нерухомості:
Поділ нерухомості, такої як квартири або будинки, може бути особливо складним. У разі, коли неможливо поділити нерухомість фізично, суд може призначити одній із сторін право викупу частки іншої сторони або вирішити питання її продажу.
6.Поділ грошових активів та боргів: Суд також вирішує питання стосовно поділу грошових активів та боргів. Це включає в себе розподіл банківських рахунків, інвестицій, боргів перед сторонами чи третіми особами. Суд враховує всі зобов'язання та позики, які належать подружжю, і вирішує, як вони будуть розподілені.
7.Оцінка майна: У випадках, коли майно неможливо фізично поділити, суд може замовити оцінку цього майна. Оцінка проводиться незалежним оцінювачем, який визначає ринкову вартість майна. На основі цієї оцінки суд вирішує, яка компенсація має бути виплачена одній із сторін або як буде розподілено майно.
8.Врахування інтересів дітей: У разі наявності неповнолітніх дітей суд завжди враховує їхні інтереси та потреби при прийнятті рішення щодо поділу майна. Суд старається забезпечити дітей стабільним житловим середовищем та фінансовою підтримкою.
9.Право на апеляцію: Якщо одна із сторін не задоволена рішенням суду щодо поділу майна, вона може подати апеляцію і вимагати перегляду рішення вищими судовими інстанціями.
10.Виконання рішення суду: Після винесення рішення суду сторони зобов'язані його виконувати. Це включає в себе передачу майна та виконання інших умов рішення суду. Невиконання рішення може призвести до відповідальності перед законом.
Тобто, загальний принцип при поділі майна подружжя - це справедливість і врахування інтересів всіх сторін, зокрема дітей, які можуть бути задіяні у подібних ситуаціях. У разі складних ситуацій або незгоди між сторонами рекомендується консультуватися з професійним юристом чи адвокатом, які можуть надати правовий поради і допомогу в розумінні процедур та вирішенні спірних питань.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Відповідно до п.30постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.
Якщо подружжя під час шлюбу купило квартиру кому і в якій частці вона дістанеться?
Дана квартира відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільну квартиру на дві рівні частини, визнавши за позивачем право приватної власності на нерухоме майно 1/2 частину квартири.
ПІДСУМОВУЮЧИ
1. Майно, яке підлягає поділу:
Закон України визначає, що до спільного майна подружжя належать майнові права та обов'язки, що виникають з подружнього договору, а також майно, набуте під час шлюбу. Це може включати в себе нерухомість, рухоме майно, гроші на банківських рахунках, фінансові цінності, автомобілі, дорогоцінні метали, інші матеріальні активи, а також права на спільне користування житлом та іншим майном.
2. Розподіл майна при розлученні:
При розлученні чи розводі подружжя, майно, яке вважається спільним, підлягає поділу. Зазвичай це означає, що кожна зі сторін отримує певну частку спільного майна. Поділ майна може бути проведений на основі домовленості сторін або рішенням суду.
3. Домовленість сторін:
Сторони можуть досягти домовленості щодо поділу майна поза судовим порядком. Вони можуть укласти угоду про поділ майна, в якій визначають, яка частина майна належить кожній із них. Домовленість сторін повинна бути засвідчена нотаріально і відповідати вимогам законодавства.
4. Судовий поділ майна:
Якщо сторони не можуть досягти домовленості щодо поділу майна, справа може бути розглянута судом. Суд приймає рішення щодо поділу майна на основі законодавства та принципу справедливості. Враховуючи конкретні обставини справи, суд може вирішити, яка частина майна належить кожній із сторін.
5. Поділ нерухомості:
Поділ нерухомості, такої як квартири або будинки, може бути особливо складним. У разі, коли неможливо поділити нерухомість фізично, суд може призначити одній із сторін право викупу частки іншої сторони або вирішити питання її продажу.
6.Поділ грошових активів та боргів: Суд також вирішує питання стосовно поділу грошових активів та боргів. Це включає в себе розподіл банківських рахунків, інвестицій, боргів перед сторонами чи третіми особами. Суд враховує всі зобов'язання та позики, які належать подружжю, і вирішує, як вони будуть розподілені.
7.Оцінка майна: У випадках, коли майно неможливо фізично поділити, суд може замовити оцінку цього майна. Оцінка проводиться незалежним оцінювачем, який визначає ринкову вартість майна. На основі цієї оцінки суд вирішує, яка компенсація має бути виплачена одній із сторін або як буде розподілено майно.
8.Врахування інтересів дітей: У разі наявності неповнолітніх дітей суд завжди враховує їхні інтереси та потреби при прийнятті рішення щодо поділу майна. Суд старається забезпечити дітей стабільним житловим середовищем та фінансовою підтримкою.
9.Право на апеляцію: Якщо одна із сторін не задоволена рішенням суду щодо поділу майна, вона може подати апеляцію і вимагати перегляду рішення вищими судовими інстанціями.
10.Виконання рішення суду: Після винесення рішення суду сторони зобов'язані його виконувати. Це включає в себе передачу майна та виконання інших умов рішення суду. Невиконання рішення може призвести до відповідальності перед законом.
Тобто, загальний принцип при поділі майна подружжя - це справедливість і врахування інтересів всіх сторін, зокрема дітей, які можуть бути задіяні у подібних ситуаціях. У разі складних ситуацій або незгоди між сторонами рекомендується консультуватися з професійним юристом чи адвокатом, які можуть надати правовий поради і допомогу в розумінні процедур та вирішенні спірних питань.
Для отримання консультації сімейного адвоката з даних питань Юридичної компанії INSEININ можна звертатись за номерами +380 97 507 06 53 або +380 93 228 01 24 (WhatsApp, Viber, Telegram).
- Ви також можете: [РОЗРАХУВАТИ ВАРТІСТЬ ПОСЛУГИ]
Чи залишити форму зворотнього звʼязку у нас на сайті — https://inseinin.com.ua/family_law
