Відповідальність за СЗЧ. Відповідальність за непокору, невиконання наказу командира. Зміни до законодавства

Військовослужбовці Збройних Сил України, Національної Гвардії України, Державної прикордонної служби та інших військових формувань під час військової служби повинні неухильно дотримуватись законів України, статуту Збройних сил та наказів командира. Під час дії військового стану доволі часто виникають випадки порушення правових норм з боку військовослужбовців, проте не завжди такі особи винні у вчиненні кримінальних правопорушень та можуть нести за них відповідальність.

Взагалі військовими кримінальними правопорушеннями визнаються кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.


За відповідними статтями Кримінального кодексу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.

В Кримінальному кодексі передбачені наступні склади правопорушень, за які особа несе кримінальну відповідальність:

• Стаття 402. Непокора. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
• Стаття 403. Невиконання наказу. Невиконання наказу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
• Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків.
• Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника.
• Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності
• Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
• Стаття 408.Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
• А також статті 409-435 Кримінального кодексу України.

Верховною Радою України було вирішити прийняти проект змін до Кримінального кодексу України, а саме Внести зміни до таких законодавчих актів:

У Кримінальному кодексі України:

1) у частині першій статті 69 після слів “кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією,” доповнити словами “кримінальне правопорушення передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці”;

2) у частині першій статті 75 після слів “кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією,” доповнити словами “кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці,”;

3) у абзаці другому частини третьої статті 403 після слів “від трьох до семи років” замінити словами “від п’яти до восьми років”;

4) у абзаці другому частини пʼятої статті 407:

а) виключити словосполучення “особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті”;

б) після слів “без поважних причин” доповнити словами “військовослужбовцем”.


Тобто виходячи з даних для військовослужбовців в умовах воєнного стану було посилено кримінальну відповідальність шляхом збільшення терміну покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім того призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом для військовослужбовців було відмінене, тобто від даного моменту такі особу будуть нести відповідальність, НЕ МЕНШУ ніж передбачену санкцією статті Кримінального кодексу, проте це не стосується кримінальних правопорушень, які було вчинено до моменту набрання законом законної сили.