Адвокат по статті 139 Кримінального кодексу: Ненадання допомоги хворому медичним працівником

Адвокатські Послуги: Захист У Справах Про Ненадання Допомоги Хворому Лікарем (Медичними Працівниками)

У сфері медичних послуг, де здоров'я та життя людини є головними пріоритетами, виникають випадки, коли медичні працівники можуть опинитися під судовим обліком через ненадання допомоги хворому. Стаття 139 Кримінального Кодексу України регулює ці ситуації, і в таких випадках адвокати, спеціалізовані на кримінальних справах, грають надзвичайно важливу роль у захисті прав та інтересів своїх клієнтів.

Законодавчий контекст

Стаття 139 Кримінального Кодексу України встановлює відповідальність за ненадання допомоги хворому медичними працівниками, коли це було обов'язковим і якщо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого. Стаття передбачає різні санкції в залежності від наслідків такого ненадання допомоги.

Роль Адвоката в Справах за Статтею 139 КК

У справах, пов'язаних із ненаданням допомоги хворому медичними працівниками, адвокати відіграють надзвичайно важливу роль у забезпеченні справедливості та правозахисних інтересів обвинувачених. Ось деякі аспекти їхньої ролі:

1. Правовий Захист: Адвокати гарантують, що права обвинувачених дотримуються під час судового розгляду. Вони допомагають обвинуваченим у визначенні найкращої стратегії захисту та представляють їх інтереси в суді.
2. Експертна Консультація: Адвокати працюють зі своїми клієнтами, щоб надати їм чітке розуміння їхньої правової ситуації та можливих шляхів захисту. Вони допомагають клієнтам усвідомити потенційні наслідки і можливості у справі.
3. Досягнення Справедливого Рішення

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Особливості доведення за даною статтею, включають:
Окрім обов'язку медичного фахівця надавати допомогу, важливо також, щоб він мав можливість здійснити цей обов'язок. Наявність важливих обставин, які запобігли можливості надати допомогу, може вважатися обгрунтованими. Ці обставини можуть включати нездоланну силу, поломку транспортного засобу, яким медичний фахівець мав доїхати до хворого, зруйнований міст через річку, дію інших стихійних природних сил. Також важливими причинами можуть бути хвороба самого медичного працівника, відсутність необхідних медикаментів або інструментів, або недостатній професійний досвід. Вирішення питання про визначення причини, що запобігла наданню допомоги, належить судові. Зазначення медичним фахівцем інших обставин, таких як неробочий час, відпустка або відпочинок, не може розглядатися як важлива причина.

Можливість виникнення серйозних наслідків для хворого повинна бути реальною. Це означає, що стан хворого повинен бути настільки серйозним, що невтручання медичного фахівця, тобто ненадання необхідної допомоги, може призвести до його смерті або інших серйозних наслідків, таких як тілесні ушкодження або ускладнення захворювання.

Злочин вважається скоєним з моменту, коли медичний фахівець не надав допомогу хворому, якщо він мав можливість це зробити.

Суб'єктивна сторона злочину полягає у свідомому намірі винного не надавати допомогу хворому, якщо він усвідомлює, що це може мати серйозні наслідки для хворого. Що стосується цих наслідків, то вина до них може бути лише необережною, тобто зумовленою недбалістю або безпечністю.

Суб'єктом злочину може бути медичний або фармацевтичний працівник, незалежно від його освіти та кваліфікації (лікар, медсестра, фельдшер, фармацевт), включаючи осіб, яким надана ліцензія на зайняття індивідуальною підприємницькою діяльністю в галузі охорони здоров'я.

Друга частина статті 139 Кримінального кодексу передбачає більш серйозну відповідальність за випадок, коли ненадання допомоги призвело до смерті хворого або інших серйозних наслідків, таких як тяжкі тілесні ушкодження. Це може включати тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, або ситуації, коли це призвело до серйозних ускладнень захворювання.

Між ненаданням допомоги та вказаними наслідками повинен бути встановлений причинний зв'язок. Якщо буде доведено, що такі наслідки сталися неухильно незалежно від того, чи була надана допомога, то серйозні наслідки не можуть бути призначені медичному фахівцю через відсутність причинного зв'язку. Однак це не звільняє відповідальності за перший пункт статті 139 Кримінального кодексу.

Якщо медичний фахівець надав допомогу хворому, але через недбале чи несумлінне виконання своїх професійних обов'язків виникли смерть або інші серйозні наслідки, то він повинен нести відповідальність за статтею 140 Кримінального кодексу за "Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником". У цьому випадку порушення вже полягає не в ненаданні допомоги, а в неналежному наданні допомоги, що також є серйозним правопорушенням.

Отже, відповідно до Кримінального кодексу, медичні та фармацевтичні працівники повинні надавати допомогу хворим відповідно до своєї кваліфікації та можливостей. Якщо вони свідомо відмовляються надавати допомогу в ситуаціях, де це може призвести до серйозних наслідків для пацієнта, то це може бути класифіковано як злочин за відповідними статтями Кримінального кодексу України.

З практики після внесення відомостей до ЄРДР проведення досудового розслідування та інші дії передбачені Кримінально процесуальним кодексом України - відбуваються у повністю законний спосіб. Саме тому адвокат з кримінальних справ може на будь-якому етапі справи припинити свавілля та в деяких випадках повністю закрити справу без передачі такої до суду.

Допомога адвоката також корисна у питаннях діалогу зі слідчим, свідками, потерпілими чи поліцією для мирного врегулювання спору. Ви також можете отримати кваліфіковану допомогу адвоката з дотримання законності при проведенні обшуку та інших процесуальних дій за КПК України.

Якщо у вашу справу уже передано до суду варто також розуміти, що адвокат не тільки захищає ваші законні права в суді, а може надати докази вашої невинуватості чи допомогти перевірити законність висунутих вам обвинувачень.