В період активних бойових дій в Україні велика кількість військовослужбовців Збройних сил України, Національно гвардії України та інших військових формувань отримують бойові поранення або контузії, які безпосередньо повʼязані із захистом Батьківщини. Деякі військовослужбовці проходячи повний курс лікування взмозі повернутись та продовжувати військову службу далі. Але деякі чоловіки після отриманих поранень вже є непридатними до військової служби.
В даному матеріалі юристами ЮК INSEININ було наведено перелік станів здоровʼям, відповідно до якого військовослужбовця після поранення мають визнати повністю непридатним до військової служби, а також процедуру отримання такого статусу.
В даному матеріалі юристами ЮК INSEININ було наведено перелік станів здоровʼям, відповідно до якого військовослужбовця після поранення мають визнати повністю непридатним до військової служби, а також процедуру отримання такого статусу.
Підстави для отримання непридатності до військової служби
Рішення про непридатність встановлюється військовослужбовцям тільки після завершення повного курсу лікування. Після завершення лікування відбувається направлення на військово-лікарську комісію для встановлення кінцевого висновку про ступінь придатності.
Рішення про непридатність приймається лікарями на ВЛК на основі критеріїв, які встановлені Наказом МОУ №402.
Непридатність до військової служби після поранення можна отримати при таких станах здоровʼя:
Травми або поранення в області голови, шиї:
- дефекти та деформації кісток черепа, щелепно-лицевої ділянки, не заміщені трансплантатами, або незадовільні результати ортопедичних методів лікування;
- анкілози контрактури скронево-нижньощелепних суглобів, хибні суглоби нижньої щелепи за відсутності ефекту від лікування (у тому числі хірургічного) або відмови від нього;
- наявність стороннього тіла в порожнині черепа;
- дефект кісток склепіння черепа більше 20 см-2, заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
- дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см-2, не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
- наслідки травматичних пошкоджень з тяжкими розладами функцій головного мозку (забій, здавлення, субдуральна гематома), які призводять до стійких паралічів або глибоких парезів, порушень функцій тазових органів тощо;
- наслідки травматичного пошкодження мозкової речовини з розладами коркових функцій (афазія, агнозія, апраксія, геміанопсія, пірамідні, екстрапірамідні, координаторні порушення тощо);
- наслідки травм у вигляді церебрально-злипливого або злипло-кістозного арахноїдиту з різким або помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску (більше 400 мм.вод.ст.), вираженою гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків більше ніж на 20 мм), вестибулярними розладами тяжкого ступеня (визначаються відповідно до пояснень щодо застосування пункту «а» статті 35) та ліквородинамічними розладами (5 та більше криз на місяць), епілептичними нападами середньої частоти (до 3 разів на рік), з розвитком атрофії зорових нервів з помірним розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня від 30 градусів на обох очах);
- посттравматичний оптикохіазмальний арахноїдит з розвитком атрофії зорових нервів з вираженими розладами зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах);
- часті випадки епілептичних нападів (4 та більше разів на рік) посттравматичного характеру;
- ураження черепно-мозкових нервів зі значними та помірними порушеннями функцій;
- порушення діяльності ЦНС, які призводять до значних та помірних розладів сенсорних систем (порушення слуху, зору, нюху, смаку, відчуття рівноваги), голосоутворення і мовлення;
- наслідки післятравматичних дисекцій, оклюзій, стенозів аневризм судин головного мозку зі значним порушеням функцій ЦНС;
- ушкодження структур слухової системи (переломи кісток та ушкодження тканин білявушної ділянки, перелом піраміди скроневої кістки, руйнування структур середнього та внутрішнього вуха, ураження слухового нерва та центральних відділів слухового аналізатора тощо). Визначення ступеня порушення слуху здійснюється відповідно до пояснень щодо застосування статті 36, де наведені відомості стосовно класифікації ступеней порушення слухової функції. Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 35;
- наслідки травматичних ушкоджень горла, трахеї, гортані у вигляді стійкої відсутності голосоутворення, утруднення дихання через природні дихальні шляхи зі значним порушенням функції зовнішнього дихання, стійкої відсутності голосоутворення;
- післятравматичний анофтальм одного чи обох очей;
- наслідки травми (поранення) ока та орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів, які спричинили сліпоту одного чи обох очей або значне зниження зорових функцій обох очей.
Травми хребта, спинного мозку, кровоносних судин, нервових сплетінь та периферичних нервів:
- стани після свіжих (до 4 місяців після травми) множинних проникних нестабільних переломів тіл двох та більше хребців II-III ступенів компресії незалежно від результатів лікування;
- наслідки переломів (від 4 місяців до 1 року після травми), вивихів та переломовивихів тіл хребців після хірургічного лікування із застосуванням спондило- або корпородезу (ступінь придатності до військової служби військовослужбовців за графами II-III визначається за пунктами «а» чи «б»;
- віддалені наслідки (більше 1 року після травми) множинних переломів (2 та більше) тіл хребців із сколіотичною (II-III ступенів) або кіфотичною деформацією чи функціональною нестабільністю (II-III ступенів) хребта;
- наслідки односторонніх переломів кісток таза з порушенням цілісності тазового кільця при незадовільних результатах лікування;
- наслідки травм спинного мозку (струс, забій, здавлення тощо) зі значними розладами функції, що призводять до паралічу або глибоких чи помірних парезів кінцівок з розвитком (або без) порушень функції тазових органів за центральним типом (імперативні позиви, нетримання і неутримання сечі та калу, пріапізм, енкопрез);
- наслідки травм або поранень нервів, нервових корінців та сплетінь за наявності виражених та стійких рухових, чутливих розладів або розладів трофіки (виражені гіпотрофії м’язів при однобічному процесі: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см);
- стани після свіжих (до 4 місяців після поранення, травми) поранень, травм при повному анатомічному пошкодженні на рівні сплетінь, корінців, периферичних нервів за наявності виражених рухових, чутливих розладів з або без розладів трофіки, що підтверджено даними огляду нейрохірурга та ЕНМГ;
- хронічні трофічні виразки, пролежні, а також наслідки пошкоджень, які супроводжуються стійким больовим синдромом;
- наявність стороннього тіла в просвіті хребтового каналу;
- травматична спондилопатія (хвороба Кюммеля).
Травми внутрішніх органів:
- бронхолегеневого апарату із значним порушенням функції зовнішнього дихання;
- розповсюджена облітерація перикарда, аневризма серця або аорти;
- стани після резекції стравоходу, шлунка, тонкої або товстої кишки, накладання шлунково-кишкових анастомозів при вираженому занепаді живлення або значному порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси);
- стан після накладання біліодигестивних анастомозів;
- жовчні або панкреатичні нориці при незадовільних результатах лікування;
- стан після резекції долі печінки (гемігепатектомії) або резекції підшлункової залози з накладанням панкреатодигестивних анастомозів;
- відсутність нирки при порушенні функції нирки, яка залишилась, незалежно від ступеня її вираженості;
- повний розрив промежини (розрив, за якого цілісність м’язів промежини порушена повністю і вони заміщені рубцевими тканинами, які переходять на стінку прямої кишки, недостатність сфінктера заднього проходу III з його деформацією);
- стан після видалення легені;
- стан після ушкодження органів двох або більше порожнин з помірними порушеннями їх функцій.
Травми верхніх та нижніх кінцівок:
- неправильно зрощені вертикальні переломи кісток таза з порушенням цілісності тазового кільця;
- наслідки переломів кісток таза з пошкодженням тазових органів при незадовільних результатах лікування;
- наслідки центрального вивиху стегнової кістки (анкілоз або деформуючий артроз кульшового суглоба III-IV ступенів та деформація вісі кінцівки);
- наслідки (віддалені наслідки) переломів довгих та інших кісток зі значними порушеннями функцій кінцівки або функції зовнішнього дихання при множинних переломах ребер та грудини.
Термічні та хімічні опіки, відмороження, інші дії зовнішніх чинників:
- наслідки термічних та хімічних опіків у вигляді масивних келоїдних, гіпертрофічних рубців на ділянці голови, шиї, тулуба, кінцівок, спаяні з підшкірними тканинами або легко вразливі та які часто вкриваються виразками при незадовільних результатах лікування або відмові від нього, що значно обмежують рухи в суглобах, перешкоджають носінню військової форми одягу, взуття і спорядження;
- стан (протягом року) після перенесених глибоких опіків більше 20 % площі шкіри тіла та ускладнених амілоїдозом нирок;
- тяжка акубаротравма.
Покрокова процедура отримання рішення ВЛК про непридатність
1.Документи про отримане поранення. На всіх військовослужбовців обовʼязково після евакуації оформляється форма 100, це так звана картка пораненого, в якому зазначаються обставини поранення. Даний документ є вкрай важливим для встановлення причинно-наслідкового звʼязку поранення із захистом Батьківщини.
2.Проведення лікування та реабілітація. З метою лікування військовослужбовця проводиться стаціонарне лікування, огляд лікарів. Також може надаватись відпустка за станом здоровʼя на 30 днів. Одночасно з цим встановлюється ступінь тяжкості отриманого поранення. Строки проведення такого лікування чітко не встановлене та може залежити від ступеню тяжкості поранення. За результатами лікування видаються медичні документи та виписка зі стаціонарного лікування. Ці документи необхідні для встановлення ступеню придатності на ВЛК.
3.Направлення на ВЛК. Лише після завершення повного курсу лікування може бути видане направлення на ВЛК з метою встановлення ступеню придатності до військової служби. Направлення може бути видане командиром військової частини, керівником закладу охорони здоровʼя, начальником ТЦК.
4.Проходження ВЛК та встановлення ступеню придатності до військової служби. За направлення військовослужбовець зобовʼязаний прибути на медичний огляд. В ході ВЛК можуть видаватись направлення на дообстеження та огляд до профільних лікарів. Зазвичай ця процедура займає від 4 до 14 днів. Одночасно може встановлюватись причинно-наслідковий звʼязок поранень.
5.Отримання рішення ВЛК. За результатами медичного огляду, якщо встановлюється висновок про повну непридатність, оформляється свідоцтво про хворобу.
6.Затвердження свідоцтва про хворобу регіональною ВЛК. Висновок ВЛК про непридатність повинен бути перевірений та затверджений регіональною військово-лікарською комісією. Зазвичай це займає від 5 до 30 днів.
7.Звільнення з військової служби. Після затвердження свідоцтво про хворобу повертається до військової частини для проведення процедури звільнення з військової служби за станом здоровʼя.
4.Проходження ВЛК та встановлення ступеню придатності до військової служби. За направлення військовослужбовець зобовʼязаний прибути на медичний огляд. В ході ВЛК можуть видаватись направлення на дообстеження та огляд до профільних лікарів. Зазвичай ця процедура займає від 4 до 14 днів. Одночасно може встановлюватись причинно-наслідковий звʼязок поранень.
5.Отримання рішення ВЛК. За результатами медичного огляду, якщо встановлюється висновок про повну непридатність, оформляється свідоцтво про хворобу.
6.Затвердження свідоцтва про хворобу регіональною ВЛК. Висновок ВЛК про непридатність повинен бути перевірений та затверджений регіональною військово-лікарською комісією. Зазвичай це займає від 5 до 30 днів.
7.Звільнення з військової служби. Після затвердження свідоцтво про хворобу повертається до військової частини для проведення процедури звільнення з військової служби за станом здоровʼя.
Оскарження рішення ВЛК
Інколи зустрічаються випадки, коли військово-лікарська комісія встановлює невірні висновки та допускає серйозних помилок. Наприклад замість рішення про повну непридатність встановлюється лише часткова придатність до служби. Або встановлюється невірний причинно-наслідковий звʼязок поранення.
У таких випадках передбачена процедура оскраження рішення ВЛК. Вона може відбуватись в досудовому (адміністративному) порядку або через суд.
В адміністративному порядку скарга може направлятись на розгляд до регіональної або центральної ВЛК. Через суд звертатись потрібно до адміністративного суду за місцем знаходження позивача або відповідача.
Допомога адвоката з питань ВЛК
ЮК INSEININ комплексно займається питаннями військово-лікарської комісії. Наші фахівці здійснюють експертизу медичних документів з метою встановлення попереднього ступеню придатності, на який ви претендуєте. У разі наявності порушень, ми здійснюємо захист прав у досудовому та судовому порядку, в тому числі оскарження рішення ВЛК.
В Юридичній компанії INSEININ є команда кваліфікованих адвокатів, які мають значний досвід у сфері оскарження рішення ВЛК.
Для отримання консультації можна звертатись за номерами +380 97 507 06 53 або +380 93 228 01 24.
🔐Напишіть нам на:
Чи залишайте форму зворотнього звʼязку — ЗВОРОТНІЙ ДЗВІНОК
Також ви можете РОЗРАХУВАТИ ВАРТІСТЬ ПОСЛУГИ
✅ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ НОВОСТЕЙ ПО ТЕМЕ В 👉TELEGRAM📲