З ким залишиться неповнолітня дитина при розлученні?

З ким залишиться неповнолітня дитина при розлученні? Так як збільшити власні шанси на проживання дитини з вами?

Розлучення батьків – це подія, яка може суттєво вплинути на долю неповнолітньої дитини. Українське законодавство визначає правила та порядок вирішення цього питання в інтересах самої дитини. Розглянемо, за ким залишається неповнолітня дитина при розлученні батьків згідно законодавства України.

Питання місця проживання дитини в разі розлучення батьків або інших ситуацій, що призводять до сімейних конфліктів, є однією з найбільш складних і дуже важливих для всіх сторін – батьків, дітей і судових органів. Вирішення цього питання вимагає уважного розгляду всіх обставин і дотримання законодавства, спрямованого на захист інтересів дитини.

Згідно ч.1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися: органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків; особиста прихильність дитини до кожного з них; вік дитини; стан її здоров'я; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, повязаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини:

• заяву,
• копію паспорта,
• довідку з місця реєстрації (проживання),
• копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності),
• копію свідоцтва про народження дитини,
• довідку з місця навчання,
• виховання дитини,
• довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.

! У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Далі уже можна звертатись до суду з позовною заявою. Дана позовна заява повинна бути по змісту та формі подана з додержанням вимог ст. 175 ЦПК України, а саме:

- у позовній заяві необхідно уточнити учасників справи ( орган опіки і піклування має бути зазначений як третя особа в справі);

- необхідно викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують незгоду відповідача на визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини;

- до матеріалів позовної заяви має бути додано висновок органу опіки і піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України;

-зазначено докази, які підтверджують місце проживання дитини: разом з батьком або матірʼю;

- звертаючись з позовом до суду, позивачем має також бути надано характеризуючі дані про особу матері (батька) дитини, їх майновий стан та житлові умови, інше;

- позивачем має бути надано довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання, а також акти обстеження житлових умов батьків, на предмет визначення місця проживання дитини.

Далі з урахуванням поданих доказів на розсуд суду буде враховано базові категорії, що мають значення:

1. Принцип найкращих інтересів дитини:

Основним принципом, який керує вирішенням питання місця проживання неповнолітньої дитини при розлученні батьків, є принцип найкращих інтересів дитини. Згідно з Конвенцією ООН про права дитини та законодавством України, прийнятим на його основі, вирішення такого питання має сприяти максимальному забезпеченню благополуччя та інтересів дитини.

2. Узгодженість батьків:

У випадку розлучення батьків, якщо вони можуть досягти узгодження щодо місця проживання дитини, таке узгодження повинно бути враховано. Важливо, щоб батьки приймали рішення, яке найкращим чином враховує інтереси та потреби дитини. Якщо батьки в подальшому досягли домовленості, суд може врахувати це у своєму рішенні.

3. Судове вирішення:

Якщо батьки не можуть досягти узгодження щодо місця проживання дитини, справа буде вирішена судом. Суд визначає, за ким залишається дитина, враховуючи найкращі інтереси дитини. Суд також може вислухати думку самої дитини, якщо вона досягла віку та розуміння, що дозволяє їй висловити свою власну позицію.

4. Рішення суду і його виконання:

Рішення суду є обов'язковим для всіх сторін, включаючи батьків. Якщо суд вирішив, що дитина залишається під опікою одного із батьків, інший батько чи мати зобов'язані дотримуватися цього рішення. Порушення рішення суду може призвести до відповідальності.

5. Зміна умов проживання:

З часом умови можуть змінюватися, і це може вплинути на місце проживання дитини. У разі зміни обставин сторони можуть звернутися до суду із проханням про зміну рішення щодо місця проживання дитини.

Заключні слова:
Сімейні конфлікти, такі як розлучення батьків чи розрив стосунків між ними, можуть виникнути з різних причин, включаючи невідповідність характерів, релігійних чи етнічних різниць, фінансові проблеми, насильство в сім'ї та інші. Однак незалежно від причин, спори щодо місця проживання дитини стають частиною сімейних конфліктів.

Вирішення питання місця проживання дитини в умовах сімейного конфлікту – це завдання, яке вимагає уважної уваги до інтересів та потреб самої дитини. Важливо забезпечити стабільність та комфорт для дитини під час розгляду цього питання, незалежно від того, чи вирішується воно шляхом домовленості чи у судовому порядку.