Відповідальність за самовільне залишення військової частини (СЗЧ)

Залишення військовослужбовцями місця служби або військової частини в період дії воєнного стану є доволі поширеним явищем. Причини вчинення таких дій різні від фізичної неможливості надалі проходити військову службу до відсутності дисципліни та невиконання обовʼязків військовослужбовцями. Незалежно від мотивів вчинення правопорушення відповідальність настає однакова - кримінальна.

Порядок проходження військової служби зобовʼязує військовослужбовців безперервно перебувати у місцях служби та сумлінно виконувати накази та розпорядження.

Самовільне залишення частини (СЗЧ) полягає у тому, що офіцер або рядовий, військо вослужбовець у службовий час залишає територію військової частини або місце служби, не одержавши дозволу відповідного начальника. Під військовою частиною слід розумі ти територію у межах казарменого, табірного, похідного чи бойового розташування частини. Місцем служби військовослужбовця, як правило, є військова частина, в якій він проходить службу, і тому поняття військової частини і місця служби звичайно збігаються. Якщо вони не збігаються, то під місцем служби слід розуміти всяке інше місце, де військовослужбовець повинен протягом деякого часу виконувати військові обов’язки або перебувати відповідно до наказу або дозволу командира (начальника). Ними вважаються, наприклад, місця виконання службових завдань або господарських робіт поза розташуванням частини, проведення навчальних занять або культурно- масових заходів, пересування у складі ком анди - ешелон, поїзд, колона тощо. Марш рут руху та місце перебування у відрядженні мають бути вказані у посвідченні на відрядження.

Для складу злочину, передбаченого ст. 407 КК, необхідно, щоб залишення вій ськової частини або місця служби мало самовільний характер, тобто було вчинене без дозволу начальника. Залишення частини не є самовільним, якщо воно мало місце з дозволу начальника, який не мав права надавати такий дозвіл. Наприклад, командир взводу надав звільнення військовослужбовцю.

Початком злочину вважається момент фактичного самовільного залишення вій ськової частини або місця служби, а кінцем - день повернення в частину або затримання поза межами частини. Початком нез'явлення на службу вважається закінчення установленого строку з’явлення, а кінцем - час повернення в частину або затримання.

Військовослужбовцям, які вчинили СЗЧ призупиняється військова служба, нарахування грошового забезпечення. Строк перебування в СЗЧ не враховується в стаж проходження служби.

В період дії воєнного стану, якщо самовільне залишення військової частини триває більше ніж 3 доби настає кримінальна відповідальність за ч.5 ст.407 КК України. За дане правопорушення передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років.

Ті з військовослужбовців, які вчинили правопорушення після 13 грудня 2022 року не можуть претендувати на заміну покарання у вигляді позбавлення волі на більш мʼягке. Законом України №№ 2839-IX було внесено зміни до статті 69, 75 Кримінального кодексу України, відповідно до яких застосовувати звільнення від відбуття покарання або обирати більш мʼяку санкцію за правопорушення передбачене ст.407 КК України заборонено. Тому наразі мінімальним покаранням за самовільне залишення військової частини є позбавлення волі строком 5 років.

Якщо у вас виникли додаткові питання стосовно відповідальності за самовільне залишення місця служби, ви можете отримати консультацію з даного питання у профільних юристів та адвокатів юридичної компанії INSEININ. Наші фахівці мають значний досвід у сфері військового права та зможуть допомогти вам на будь-якому етапі справи.