Коментар ст. 189 Вимагання - Судова практика
Стаття 189. Вимагання
1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.
4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, -
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.
4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, -
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Пояснювальна записка з урахуванням судової практики розгляду справ вимагання
Вчиняючи вимагання в умовах воєнного стану, коли зусилля всієї країни спрямовані на подолання агресора, люди згуртувались, використовуючи, в тому числі, власні матеріальні ресурси, для надання відсічі ворогу та виживання, у той час вимагачі знехтуючі всіма моральними та загальнолюдськими цінностями і в надскладний для держави час, з використанням наданих їм повноважень здійснюю посягання на майно потерпілих.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 50 КК України, а також співрозмірності між спричиненими кримінальними правопорушеннями наслідками та мірою покарання за кримінальне правопорушення, дотримуючись принципів справедливості, законності та індивідуалізації, а також відповідності міри покарання ступеню тяжкості та обставинам вчиненого правопорушення, характеру і розміру заподіяної шкоди, суди в таких справах приходить до висновку, що виправлення та перевиховання осіб злочинців не є можливим без ізоляції від суспільства, а тому суди не вбачають підстав для застосування до них ст.ст. 69, 75 КК України (про призначення більш мʼякого покарання чим передбачено кримінальним кодексом).
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суди часто доходить висновку про призначення міри покарання у межах, передбачених санкцією ст. 189 КК України у виді позбавлення волі із конфіскацією майна.
Суд, беручи до уваги про завдання моральних страждань потерпілим особам від вимагання, часто застосовуючи положення ст. 23 ЦК України, врахувавши характер та обсяг душевних, психічних страждань потерпілого у зв`язку з отриманням у неї грошових коштів в результаті вимагання, вважає, що діями обвинувачених потерпілі безумовно отримували моральну шкоду, що підлягає компенсації.
Розмір визначається індивідуально на розсуд суду, або висновку експертів залучених до судового процесу.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 50 КК України, а також співрозмірності між спричиненими кримінальними правопорушеннями наслідками та мірою покарання за кримінальне правопорушення, дотримуючись принципів справедливості, законності та індивідуалізації, а також відповідності міри покарання ступеню тяжкості та обставинам вчиненого правопорушення, характеру і розміру заподіяної шкоди, суди в таких справах приходить до висновку, що виправлення та перевиховання осіб злочинців не є можливим без ізоляції від суспільства, а тому суди не вбачають підстав для застосування до них ст.ст. 69, 75 КК України (про призначення більш мʼякого покарання чим передбачено кримінальним кодексом).
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суди часто доходить висновку про призначення міри покарання у межах, передбачених санкцією ст. 189 КК України у виді позбавлення волі із конфіскацією майна.
Суд, беручи до уваги про завдання моральних страждань потерпілим особам від вимагання, часто застосовуючи положення ст. 23 ЦК України, врахувавши характер та обсяг душевних, психічних страждань потерпілого у зв`язку з отриманням у неї грошових коштів в результаті вимагання, вважає, що діями обвинувачених потерпілі безумовно отримували моральну шкоду, що підлягає компенсації.
Розмір визначається індивідуально на розсуд суду, або висновку експертів залучених до судового процесу.
