17 вересня Свято церковне

17 вересня: Церковне свято мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії

Що не можна робити та Які прикмети на майбутнє можна підгледіти у цей день?

17 вересня в православному церковному календарі відзначається день пам'яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Це одне з найбільш зворушливих і символічних свят у християнській традиції, яке нагадує про непохитну віру, сімейні цінності та стійкість перед переслідуваннями. У сучасній Україні, особливо після переходу Православної Церкви України на новий календар (Григоріанський стиль), це свято відзначається саме 17 вересня, тоді як у деяких традиціях, що дотримуються старого Юліанського календаря, воно припадає на 30 вересня.

У цій статті ми детально розглянемо історію цього свята, його духовне значення, традиції святкування, народні прикмети та заборони, а також його вплив на сучасну культуру.

Історичний контекст та життєпис святих

Історія святих Віри, Надії, Любові та Софії сягає корінням у II століття нашої ери, часи Римської імперії за правління імператора Адріана (117–138 рр.). За переказами, записаними в агіографічних текстах, таких як "Житія святих" святителя Димитрія Ростовського, Софія була побожною християнкою, вдовою з Риму. Вона походила з заможної родини і присвятила своє життя вихованню трьох дочок, яких назвала на честь основних християнських чеснот: Віри (Πίστις – Pistis), Надії (Ἐλπίς – Elpis) та Любові (Ἀγάπη – Agape). Ці імена не були випадковими – вони символізували фундаментальні принципи християнства, описані в Першому посланні апостола Павла до Коринфян (1 Кор. 13:13): "А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. Найбільша ж із них – любов".

Життя родини було спокійним і побожним, доки імператор Адріан не розпочав чергову хвилю переслідувань християн. Софія та її доньки були викриті як послідовники Христа. Імператор, вражений їхньою красою та мудрістю, спочатку намагався переконати їх зректися віри, пропонуючи багатство та шлюб. Але дівчата, яким на той час було 12, 10 і 9 років відповідно (Віра – найстарша, Любов – наймолодша), твердо стояли на своєму. Тоді Адріан наказав піддати їх жорстоким тортурам.

Легенда розповідає про жахливі муки: дівчат били, різали, кидали в розпечену піч і варили в киплячій смолі, але вони залишалися неушкодженими завдяки Божому захисту. Зрештою, імператор наказав відрубати їм голови. Софія, змушена дивитися на страту дочок, не зазнала фізичних мук, але померла від горя через три дні на їхній могилі. Їхні мощі були поховані в Римі, а згодом перенесені до різних храмів Європи. Сьогодні мощі святих зберігаються в базиліці Святого Панкратія в Римі та в інших святинях.

Ця історія стала символом материнської любові, дитячої чистоти та непереможної сили віри. Свято вшановує не лише мучеництво, але й чесноти, які вони уособлюють, роблячи його універсальним для всіх християн.

Духовне значення свята

У церковній традиції день 17 вересня – це не просто спогад про історичні події, а нагода для роздумів над християнськими чеснотами. Віра символізує довіру до Бога, Надія – впевненість у вічному житті, Любов – безкорисливу відданість, а Софія (грец. Σοφία – "мудрість") уособлює божественну премудрість, яка веде людину через випробування.

Під час богослужінь у храмах читаються тропарі та кондаки, присвячені святим, а також Євангеліє від Матфея (10:32-33), де Ісус говорить про сповідування віри перед людьми. Священики часто проповідують про важливість сімейного виховання в дусі християнства, адже Софія є прикладом матері, яка передала дочкам не лише життя, але й духовну спадщину.

У контексті сучасних викликів, таких як війна в Україні, розширення на її фоні соціальної кризи, та деморалізації суспільства, це свято нагадує про стійкість перед труднощами, надію на вищу силу яку уособлює наша віра, надія та любов до Бога. В Україні, де багато сімей пережили втрати через конфлікти, образ Софії як скорботної матері резонує особливо сильно, надихаючи на молитву за мир і єдність.

Традиції святкування в Україні

В Україні свято Віри, Надії, Любові та Софії має глибокі корені, поєднуючи церковні обряди з народними звичаями. Раніше, за старим календарем, воно відзначалося 30 вересня, і багато українців досі асоціюють його з цією датою, але з 2023 року ПЦУ перейшла на новий стиль, тож офіційно – 17 вересня.

Церковні традиції: Віряни відвідують літургію, де освячують ікони святих. Багато храмів мають ікони з зображенням мучениць – Софія в центрі, доньки навколо. Після служби люди моляться за здоров'я рідних, особливо дочок і матерів. Це день, коли прийнято дарувати ікони чи медальйони з іменами святих.
Народні звичаї: У селах досі зберігаються традиції "дівочих посиденьок", де дівчата збираються, співають пісні про любов і віру, плетуть вінки з осінніх квітів. Свято вважається "жіночим", тож чоловіки намагаються полегшити побут жінкам. Діти малюють малюнки святих або роблять аплікації з символами чеснот.
Сімейні обряди: Багато сімей збираються за столом, де подають страви з осінніх дарів – яблука, груші, мед. Обов'язковим є молитва за близьких. У деяких регіонах, як на Поділлі, печуть спеціальний пиріг "Софійка" з яблуками, символізуючи солодкість віри.

Свято також пов'язане з початком осені: люди дякують за врожай і просять благословення на зиму.

Народні прикмети та заборони

Народна мудрість наділила цей день численними прикметами та заборонами, які поєднують християнські мотиви з язичницькими елементами:

Прикмети: Якщо 17 вересня теплий день – осінь буде довгою і м'якою. Дощ – до ранньої зими. Якщо птахи летять високо – рік буде врожайним. Побачити веселку – до щасливих змін у родині.
Заборони: Жінкам заборонено важку фізичну працю, як-от прасування, прання чи копання землі, щоб не "порушити" спокій святих. Не можна сваритися, особливо в сім'ї, бо це "образить Любов". Заборонено позичати гроші чи речі – щоб не втратити надію. Не варто починати нові справи, краще присвятити день роздумам.

Ці правила підкреслюють ідею внутрішнього миру та духовного очищення.

Вплив на сучасну культуру

У сучасній Україні свято набуло нового значення. Воно надихає на благодійність: багато організацій проводять акції на підтримку матерів-одиначок чи сімей у скруті. У літературі та мистецтві образи святих з'являються в творах, як-от у поезії Ліни Костенко чи картинах сучасних художників. У поп-культурі імена Віра, Надія, Любов стали символами сили, а свято – приводом для тематичних фестивалів.

Наприклад, у Києві щороку відбувається фестиваль "Віра, Надія, Любов", де поєднуються концерти, майстер-класи та молитви. У часи війни це свято стає нагадуванням про єдність: багато українців моляться за перемогу, вбачаючи в мученицях приклад стійкості.

Свято 17 вересня – це не лише церковна дата, а глибокий символ християнських ідеалів, які пережили століття. Воно вчить нас цінувати віру як основу життя, надію як рушійну силу, любов як найбільшу чесноту та мудрість як провідника. У світі, повному викликів, історія Софії та її дочок нагадує: справжня сила – в духовній непереможності. Нехай це свято надихає кожного на добрі справи, сімейну гармонію та глибоку молитву. Слава святим мученицям!